В кадр попадають часто речі в радіусі 4-5 метрів навколо
Хворіти? на це немає часу!
https://picasaweb.google.com/10848368305
- *
-
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=88.8)
monamarta- January 29th, 10:47
Якби цікаво, то медичні курси від Червоного хреста, що оце ми з товаріщами з Манівців вчора закінчили, прекрасні. Дуже насичені, інформативні, але мало....Прийдеться самій доучуватись, порадьте літературку по першій допомозі, а?;)А ше вчора моя супер-дружня група з англійської збиралась з приводу закінчення семестру, так шо ми дружньо переходимо на левел-ап з незмінним, сподіваюсь, складом і настроєм.Ше б здати на права, апгрейднутися в загальному фізичному стані, лікувальному масажі, йозі та другій іноземній, навчитись бігати на бігових і літати на гірських з сцикотних схилів(справа часу і практики), закінчити всі відкриті проекти і ту-душки...В четвер запланований виїзд Вершини на водоспад (практика льодолазання), раз такі вже морози вдарили, гріх не скористатись. Шукатиму компанію на вихідний, мабуть, бо охота полазити теж...Наступних вихідних сміливі саму-райдери збираються під схилами Ребер-Шпиць, в тамтешніх кулуарах зібралась неміряна кількість снігу- дай боже все встигнути!А ше ж в планах Пожижевська, Близниці,Боржава...Уммм!І як тут похворієш?
- А за тую коляду....
-
- monamarta
- January 9th, 14:39
Моє Різдво мало смак узвару з медом,
шалених днів вертепу
трамвайної коляди
хриплих і вже під кінець втомлених, але драйвових колядничків,
снігу, який нарешті накрив місто
відчуття свята, за яке дякували (бо хто, як не ти сам, створюєш той настрій)
за настрій, який піднімали і яким ділилися
за всі ті доми, лікарні,площі, сцени, де колядували і де ще обов'язково будемо "зажигати"
за кожен з тих святкових днів, що ми починали і проводили і все ніяк не могли розійтись......Якби я тільки могла отак зібрати усіх разом і щоб ви побачили, яким може бути Різдво.Десь поруч, не тільки за столом і не завжди в горах.Просто відчути цю атмосферу поміж сірістю вулиць і відсутністю снігу. Різдво - це як свято родини, для якої немає часу в інші дні. Бо все ж настрій цього дня створюється нами, власними силами, вкладаючи максимум часу, зусиль і те, що немає еквіваленту - енергії і харизми.І кожен з нас, прийнявши якусь роль, жив із нею весь цей час: чорт, жид, ангел, ірод, Кинув свої нагальні справи, розслабився і почав дуріти, співати, викладатись. "зажигати", одним словом. І це не раз було таким заразним, що наш вертеп ріс і збільшувався, доповнюючись у кожному місці, куди нас заносило. І, вже валячись з ніг, казали собі: ну все, досить! але це тривало далі і далі, нас чекали в різних кінцях цього переповненого новорічним трафіком міста, карети нам ще не подавали, ноги вже давно були мокрі, а люди усміхались, зустрічаючи нас, дякуючи за свято, яке вони по-іншому б не відчули...(який сенс у святі, залитого алкоголем, заповненого петардами і битим пляшковим шклом?)А ще я нарешті зайшла до своєї теж родини. Наважилась. Мені завжди здавалося таким непотрібним просто приходити, сідати за стіл і не знати, що сказати і як поводитися у відповідь на чергове питання про життєві перспективи. А вертеп - це зовсім інше. Це набагато кращий подарунок на свято і мені в тому числі...Різдво - це час, щоб віддавати і знаходити час на тих, для кого його зазвичай не вистачає.І за ці 2,5 дні сталося стільки всього шаленого і доброго, такий обмін енергією -а, як вертеп троха віддихається, то заколядує вам в ютубі!
- Памір карпатський, або як воно- одною ногою в Європі.
-
- monamarta
- January 4th, 16:32
- Перший робочий після-день після настання 2012року.
-
- monamarta
- January 4th, 10:18
...Здавалось, Різдво так не скоро, а ось і крайня репетиція вертепу, вивчити на завтра кілька нових колядок і повторити всі старі; свято наближається та-ра -рам!!!моє мешканє нагадує добрячий вокзальний андеграунд з цими кількома мокрющими палатками, спальниками, вивітрюваними лахами, не моїми торбами, плєцаками і рукзаками — і от їхні щасливі власники добивають мій телефон; любко ще цілий день (поки я ловлю відходняк на роботі) бороздить простори франківщини,поки його походний друг прогинає мій паркет, а, повертаючись врешті — решт до кінцевої станції, приходить забирати своє пропахле димом і зимою добро; йдемо провести його через парк, а в результаті на першій же ж лавці дерибаним старий добрий дойтір на предмети споживчого гатунку; ними виявляється чуть відсирівша буханка хліба і палка улюбленої власником тернопільської сирокопченої — і все це на гламурному білому поліетилені, в прикуску з новорічними оливками, сиром і всім, що завалялось в кишенях (ябка і конхфети). Богемно жити не заборониш,тому до зафіксування процесу було запропоновано середній і широкий формат, навіть штатив з собою був — і від цієї картини на наш маленький вогник почали підгрібати силуети з далеких затінків парку — хто цигарки, хто прикурити просив- але в нас була тільки тернопільська сировялена, підкопчений чайник і сталевий походний тесак, тому фігурки, тужливо згорбившись, шмигали назад попід свої лавки..В мене від усього цього виникло відчуття, ніби це я приїхала в чуже місто, нове і незнайоме, зараз їжа втамує мій голод і я повернуся не в знайомі стіни, а пошурую вперед відкривати цю нову для мене домівку.
- przhemsl forts
-
- monamarta
- October 18th, 2011
Відстань: 130км
Місце: східна Польща, Підкарпаське воєводство, Перемишль.
(Про вилазки до фортів Перемишля чула вже давно. Ще як Польща не була в шенгені, наші туди їздили, і на Лемківщину, і на Холмщину. А після того, як два роки тому вперше побувала на фортах, правда українських, загорілась тою ідеєю сама. Дуже вже хотілося побачити весь задум;для чого воно було, таке масштабне, збудоване. Адже українські форти лише прикривали головний форт Salis Soglio, Перемишль і весь кусень східної Речі Посполітої. А та вояцька австрійська архітектура містить в собі певну романтику, шарм.
Коли ще не було зброї масового знищення, атомних “сюрпризів” і джедайських мечів. Коли чоловіки могли тижнями жити в окопах, вичікуючи. Коли зброя була така (відносно) недосконала, що кожну кулю не пускали просто так. Коли зброя була настільки дорога, що з нею не розставались, навіть коли дезертирували чи вмирали. Коли правильно організовані шанці, шлюзи, стоки, вентиляції, переходи могли врятувати хід поєдинку,коли мілітарі-обєкти будувалися архітерторами, які в кожну ланку цитаделі вкладали ту ж естетику, що і в палац чи замок. )( Read more... )
- X-Kрим. (Milo rade). 42 години до фінішу
-
- monamarta
- October 18th, 2011
Теодор подзвонив і запропонував їхати Х-Крим (Milo-рейд) в їх команді. Будь — яка порядна галицька панянка дозволила б себе поумовляти з кілька днів - я вагалась рівно півсекунди, бо це було саме те, чого мені не вистачало: Крим, в який так хотіла потрапити восени; найкрутіша після Ferrino мультигонка: в класі Х(вело) 2 кільця по 70 км велом, 35 км трек+ спортивне орієнтування і все це за 42 години; новий досвід, як це все організовано і зреалізовано
( Read more... )
